Емоційно насичені, різні за стилем письма тексти нагадують щоденник, який веде людина, свідома своєї вразливости й Божої всемогутности. Ця людина знає, як свистять кулі над головою в окопі і якою легкою стає євхаристійна чаша, коли вино в ній перемінюється у Кров. Вона бачила, як вибухи руйнують заселені будинки, а увечері над руїнами у небі запалююся тихі зорі. І вона знаходить сили пережити цю ніч і впевнено рухатися далі. Бо ніч сповнена віри і надії в те, що «буде ранок» наступного дня, і це завжди – новий початок. Цією надією автор ділиться з нами.