Андрей Шептицький – сміливий політик, який не тільки провів галицьке українство через дві світові війни і жорна окупацій, але й залишив вражаюче актуальне бачення української держави. Його «земною» метою була українська державність. Він розумів, що врятувати українців без держави неможливо і був абсолютно послідовним у досягненні цієї мети. Митрополит Андрей демонстрував надзвичайно чітке і по-справжньому прогнозне бачення того, якою має бути держава Україна, як її треба будувати і які підводні камені траплятимуться на цьому шляху. Майже 70 років тому, у 1941 році він пише про необхідність творення проекту Держави і не сумнівається, що Боже Провидіння дасть українському народові виконати його природне право – «вибрати собі й установити форму управи своєї Рідної Хати». Та водночас закликає до мудрості, моральності й інтелектуальної глибини у справі реалізації цього права. Держава у розумінні Митрополита – це не випадкове сполучення різнорідних елементів, а задум, який втілюється у життя свідомою волею, знаннями і усвідомленням того, що саме треба робити для її творення. Не випадково Митрополит обирає моделлю держави Хату, яку можна будувати лише за попереднім добре продуманим проектом і «озброєними достатніми знаннями». Він абсолютно точно передбачає наслідки «безпроектності» й стихійності державного будівництва: хаос, підміна спільного інтересу інтересами корпоративним. Для нинішньої влади, яка за більше ніж півроку так і не спромоглася представити стратегічний план розвитку країни, яка готова розплачуватися за газ майбутнім своїх дітей і онуків, таке прогнозне бачення є просто небезпечним. У посланні «Як будувати Рідну Хату» - і безжальні оцінки сучасних йому персонажів, цілком застосовані до представників нової влади, і всебічний аналіз соціально-політичних устроїв, і діагноз української ситуації: «глибока й сильна воля мати свою державу», яка поєднується з нерозумінням що саме треба робити та відсутністю щоденної копіткої й усвідомленої державницької праці. Питання, яке ставить Андрей Шептицький – «Чи перевагу візьмуть елементи позитивні чи негативні?» - звернене не в минуле, а до нас. І відповідь залежить від кожного.